title ua

Архів журналу > 2014 >№ 3, травень-червень

КОМПЛЕКСИ КОБАЛЬТУ (II, III) З ПОХІДНИМИ
ДИТІОКАРБАМОВОЇ КИСЛОТИ – ЕФЕКТОРИ ПЕПТИДАЗИ
Bacillus thuringiensis ТА α-L РАМНОЗИДАЗИ
Eupenicillium erubescens І Cryptococcus albidus
Л. Д. Варбанець1, О. В. Мацелюх1, І. І. Сейфулліна2, М. В. Хитрич2,

Н. А. Нідялкова1, О. В. Гудзенко1

1Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, Київ;
2Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Україна;
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Вивчали вплив комплексів кобальту (ІІ, ІІІ) з похідними дитіокарбамової кислоти на активність пептидази Bacillus thuringiensis із еластазною і фібринолітичною активністю, а також α-L-рамнозидази Eupenicillium erubescens та Cryptococcus albidus. Досліджувані сполуки кобальту (II, III) на основі їхнього складу і будови було розділено на 6 груп: 1) тетрахлоркобальтати (II) 3,6-ди(R,R′)-імініо-1,2,4,5-тетратіана – (RR′)2Ditt[CoCl4]; 2) тетрабромкобальтати (II) 3,6-ди(R,R′)-імініо-1,2,4,5-тетратіана – (RR′)2Ditt[CoBr4]; 3) ізотіоціанати тетра((R,R′)-дитіокарбаматізотіоціанат)кобальту (II) – [Co(RR′Ditc)4](NCS)2; 4) дитіокарбамати кобальту (II) – [Co(S2CNRR′)2]; 5) дитіокарбамати кобальту (III) – [Co(S2CNRR′)3]; 6) молекулярні комплекси дитіокарбаматів кобальту (III) з йодом – [Co(S2CNRR′)3]∙2I2. Ці групи (1–6) об’єднувала наявність в їхніх молекулах одного і того ж комплексоутворювача (кобальту) і фрагмента S2CNRR′. Досліджувані комплекси відрізняються зарядом внутрішньої координаційної сфери: аніонні (1–2), катіонні (3) і нейтральні (4–6). У межах кoжної групи комплексів варіюється природа замісників при атомах нітрогену. Встановлено, що вивчені сполуки кобальту (ІІ, ІІІ) активують або інгібують ензиматичну активність, в залежності від складу, будови, заряду комплексу, координаційного числа комплексоутворювача, а також від ензиму і штаму, який його продукує. Максимальний ефект досягається за активування пептидаз B. thuringiensis IMB B-7324 із еластазною і фібринолітичною активністю. Так, для покращення каталітичних властивостей пептидази 1 в залежності від виду активності, яку вона проявляє, можна рекомендувати такі сполуки: для еластазної – координаційно ненасичені комплекси кобальту (II) (1–4), які містять при атомах нітрогену короткі аліфатичні або аліциклічні замісники і підвищують активність в середньому на 17–100%; для фібринолітичної – нейтральні дитіокарбамати кобальту (II, III) (4–5) (на 29–199%). Для підвищення фібринолітичної активності пептидази 2 краще використовувати дибензил- або етилфенілдитіокарбамати ко­бальту (III), які збільшують активність на 15–40% порівняно з контролем. Ці ж комплекси, а також сполука {(CH2)6}2Ditt[CoCl4] активують α-L-рамнозидазу C. albidus на 10–20%.

Ключові слова: Bacillus thuringiensis, Eupenicillium erubescens, Cryptococcus albidus, комплекси кобальту (ІІ, ІІІ), похідні дитіокарбамової кислоти, пептидаза з еластазною і фібринолітичною активністю, α-L-рамнозидаза.

Оригiнал статтi росiйською мовою доступний для зкачування в форматi PDF.

© Український бiохiмiчний журнал