title ua

Архів журналу > 2013 > № 2, березень-квітень

НОВИЙ МАНОЗОСПЕЦИФІЧНИЙ ЛЕКТИН ІЗ КОРЕНЕВИЩ
ЛІЛІЙНИКА РУДУВАТОГО (Hemerocallis fulva L.):
ОЧИЩЕННЯ ТА ВЛАСТИВОСТІ

В. О. Антонюк1,2, Л. В. Панчак1,2, М. О. Старикович1, Р. С. Стойка1

1Інститут біології клітини НАН України, Львів;
2Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Україна;
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Із кореневищ лілійника рудуватого (Hemerocallis fulva L.) афінною хроматографією на манані із дріжджів і подальшою  іонообмінною хроматографією на DEAE-Toyopearl одержано і очищено новий лектин, вихід якого становить ~ 10 мг з 1 кг свіжої рослинної сировини. Лектин виявляє високу спорідненість до дріжджового манану і низьку – до ?-метил-D-манопіранозиду, D-фруктози, D-туранози і 2-ацетамідо-D-галактопіранози. Він взаємодіє з манозовмісними глікопротеїнами – яєчним альбуміном, овомукоїдом і пероксидазою коріння хрону – але зі значно нижчою афінністю. За результатами електрофорезу в 20%-му ПААГ із DSNa очищений лектин містить субодиниці з Мм 12 кДа, а за даними гель-хроматографії на колонці Toyopearl HW-55 Мм лектину становить 48 кДа. Він добре аглютинує еритроцити кролика, дещо гірше – щура та мурчака і не аглютинує еритроцити людини. Лектин не втрачає гемаглютинуючої активності після діалізу проти 1%-го розчину ЕДТА і витримує нагрівання до 60 °С протягом 60 хв.

Ключові слова: манозоспецифічні лектини, лілійник рудуватий (Hemerocallis fulva L.), очищення, властивості.

Оригiнал статтi українською мовою доступний для зкачування в форматi PDF.

© Український бiохiмiчний журнал