title ua

Архів журналу > 2013 > № 1, січень-лютий

Правила для авторів

     Редакція приймає до друку оригінальні експериментальні роботи; огляди з актуальних проблем біохімії; методичні роботи, в яких описано нові або вдосконалені методи біохімічних досліджень; статті з історії біохімічної науки, що висвітлюють еволюцію ідей, виникнення і розвиток наукових шкіл або які присвячено творчим портретам учених; дискусійні статті; рецензії на нові книги; наукову хроніку. «Український біохімічний журнал» друкує також роботи з різних розділів суміжних наук: клітинної та молекулярної біології, біоорганічної хімії, біофізики, біохімії рослин та мікроорганізмів, медичної біохімії, фармакології і генетики, в яких одержані біохімічні дані було використано під час обговорення результатів дослідження.

     Статті в журналі друкуються українською, російською або англійською мовами.

Подання та робота з рукописами

     Автор подає рукопис статті у друкованому вигляді (два примірники, разом з оформленим ліцензійним договором) та в електронній формі.

     Друковані примірники рукопису можна надіслати звичайною поштою (простим листом) або особисто принести до редакції.

     В електронному форматі рукопис можна подати на компакт-диску (у разі відправлення поштою вкласти його до конверта разом з друкованими примірниками), на USB-накопичувачі (тільки під час подання особисто!) або електронною поштою як прикріплені файли.

     Компакт-диск і USB-накопичувач мають бути попередньо перевірені надійною антивірусною програмою і містити тільки файли рукопису.

     Якщо автор подає рукопис не особисто, а надсилає поштою, настійно радимо зателефонувати до редакції з метою підтвердження отримання рукопису.

      Правила оформлення рукопису подано нижче.

Поштова адреса редакції:
редакція «Українського біохімічного журналу»,
Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України,
вул. Леонтовича, 9, Київ, 01601
Телефон для довідок: 234-11-81
Адреса електронної пошти:

     Матеріали статті – текст, резюме, список літератури, підписи до рисунків і таблиці – оформлюються одним файлом. Окремим файлом оформлюється кожний рисунок. Усі сторінки рукопису нумеруються. Крім того, в тексті необхідно указати де саме треба розмістити рисунки/таблиці. Формат файлів для тексту і таблиць – документ MS Word (doc, docx або rtf), для рисунків та іншого ілюстративного матеріалу – tif, bmp, wmf, gif, jpg, eps або pdf.

     На окремій сторінці необхідно навести відомості про авторів: прізвище, ім’я, по батькові, поштову і обов’язково електронну адреси, номери службових й домашніх телефонів із кодом міста, номери мобільних телефонів. Якщо авторів кілька і вони працюють у різних установах, слід позначити арабськими цифрами (індексами) у кінці прізвищ авторів відповідність установам, в яких вони працюють.

     Датою отримання рукопису вважається дата надходження його до редакції. У разі одержання статті, оформленої з порушенням цих правил редакція залишає за собою право статтю не приймати, не рецензувати і не повертати авторам, про що повідомляє авторів.

     Поданий до УБЖ рукопис обов’язково рецензується двома провідними спеціалістами у відповідній галузі. У разі необхідності рукопис направляється авторам на доопрацювання. Після доопрацювання рукопису  згідно із зауваженнями рецензентів автор надсилає його до редакції разом із відповідями кожному рецензентові протягом одного місяця. Рукопис, що отримав недостатньо високу оцінку рецензентів, відхиляється як невідповідний профілю та вимогам до рівня публікацій журналу.

     Для контрольного ознайомлення з відредагованою статтею редакція надсилає авторові електронною поштою верстку, яку треба терміново вичитати і не пізніше трьох наступних днів електронною поштою повідомити редакцію про виявлені помилки (зазначивши сторінку, колонку, абзац, рядок, де слід зробити виправлення) або про їх відсутність. На цій стадії роботи з рукописом не дозволяється заміна текста, рисунків, таб­лиць. Якщо відповідь від авторів вчасно не надійшла, редакція залишає за собою право затримати публікацію статті.

Загальні вимоги до рукописів

     Обсяг експериментальної роботи зі спис­ком цитованої літератури, таблицями та рисунками з підписами, що пояснюють одержані результати (все на окремих сторінках), має не перевищувати 20 сторінок (40 тис. знаків), огляду – 30 сторінок (60 тис. знаків), надрукованих на принтері (текст – кегль 14, таблиці – кегль 10; інтервал між рядками – полуторний).

     Рисунки, фотографії, схеми тощо можуть бути чорно-білими або кольоровими. Перевагу слід надавати кольоровому ілюстративному матеріалу.

     Якщо у статті використовуються ілюстрації, опубліковані іншими авторами, автор рукопису зобов’язаний надати редакції документальне підтвердження дозволу на використання цих ілюстрацій від власника авторських прав.

     Рукопис статті має бути підписаний кожним автором.

     Наприкінці статті після списку літератури додаються назва статті, ініціали та прізвища авторів, офіційні назви установ, де виконано роботу, електронна адреса. Резюме і ключові слова російською та англійською мовами у точній відповідності до оригінального українського тексту. Якщо статтю написано російською чи англійською мовою, ця інформація подається відповідно українською та англійською чи українською та російською мовами.

     Окремі вимоги до оформлення рукопису

    Текст
      Шрифт – Times New Roman; кегль 14 (таблиці – кегль 10); інтервал між рядками – 1,5.
    
      Таблиці та ілюстративний матеріал
      Усім колонкам в таблицях необхідно дати назву і вони мають бути заповнені відповідними даними (якщо дослід не проводили, треба ставити «–», а якщо показники не встановлено – «0»).
      На фотовідбитках зазначається їх верх.
     На полях рукопису слід помітити місця розташування рисунків і таблиць.
Структура рукопису
• УДК
• Назва статті
• Ініціали та прізвища автора (-ів)
• Назва установи, де було виконано роботу
• Електронна адреса для листування
• Резюме і ключові слова
• Вступ
• Матеріали і методи
• Результати та обговорення
• Висновки
• Подяка
• Література
     • Резюме і ключові слова
     В резюме стисло висвітлюються основні результати дослідження (не більше 250 слів).
     Резюме має включати основні розділи:
     – актуальність,
     – постановку проблеми,
     – шляхи вирішення поставленої задачі,
     – результати,
     – висновки.

     Ключові слова (до 10 слів) є основою для включення статті в певні розділи реферативних журналів. Бажано, щоб ключові слова згадувалися як у назві статті, так і в резюме. Були конкретними для вашої галузі та субгалузі досліджень.

     • Вступ (без назви)
     На початку статті стисло викладається історія питання з посиланням на джерела літератури та обґрунтування мети дослідження.
    
     • Матеріали і методи
     Розділ «Матеріали і методи» має бути поданим так, щоб за наведеним описом методів і реактивів, умов проведення дослідів можна було би відтворити експерименти. На загальновідомі методи досить дати посилання на публікації. Необхідно навести назви фірм та зазначити країни-виробники реактивів і матеріалів, які було використано в дослідах; вид і кількість піддослідних тварин і обов’язково застосовані методи знеболювання та евтаназії.

     Цифрові дані необхідно заокруглювати згідно з усталеними правилами, враховуючи середню похибку досліду. Вірогідність відмінностей показників слід обґрунтувати статистичним аналізом, посилаючись на конкретні методи. Не можна наводити одні й ті самі результати в таблицях і на рисунках. Необхідно також вказати за допомогою якої програми було зроблено статистичний аналіз одержаних результатів, як подано результати, який довірчий інтервал або розподіл величин.

     Усі позначення і найменування фізичних і хімічних одиниць вимірювання наводять у системі СІ. Амінокислоти позначають скорочено символами із трьох латинських букв.

     Згідно із сучасною номенклатурою доцільно використовувати терміни ензим (а не фермент) і протеїн (а не білок).

      У разі застосування в роботі ензимів необхідно наводити рекомендовану або їх систематичну назву та шифр, дотримуючись рекомендацій Міжнародної біохімічної спілки (Enzyme Nomenclature. 1992. – Acad. Press. San Diego. California і Supplement (1–6) – в Eur. J. Biochem. (1993–1997, 1999) або електронної версії: http://www.chem.qmul.ac.uk/iubmb/enzyme). Для давно відомих ензимів можна дати назву і шифр згідно з перекладеним виданням «Номенклатура ферментів» / Ред. А. Е. Браунштейн, М., 1979 р.

     Активність ензимів необхідно визначати за швидкістю каталізованої реакції і виражати в мкмолях перетворюваного субстрату або утворюваного продукту за 1 хв на 1 мг протеїну. Застосовують також ще дві одиниці ензиматичної активності: стандартну одиницю активності U (ІU) і катал (скорочено кат). Питома активність ензиму звичайно виражається відповідно в мкмолях/хв на 1 мг протеїну або в од. акт./мг, кат/кг (Р. Досон, Д. Эллиот, У. Эллиот, К. Джонс. Справочник биохимика, М.: изд-во «Мир», 1991. 543 с). У всіх випадках строго зазначаються умови проведення реакції, тобто температура, рН, концентрація субстрату.

     Концентрацію розчинів слід наводити в М, мМ, мкМ тощо, але не в нормальній концентрації (н.). Якщо концентрацію виражають у відсотках, то її варто уточнити (дати показники маса/маса, маса/об’єм, об’єм/об’єм). Варто також зазначити, які солі використовувалися для виготовлення розчинів – кристалогідрати чи безводні.

     Для характеристики сполук використовують термін відносна молекулярна маса Mr (відношення маси молекули речовини до 1/12 маси атома вуглецю С12), яка не має розмірності або термін молекулярна маса (Мм), яку виражають у Да (дальтонах) або в кДа.

     Описуючи дані, які визначено з використанням методів видимої або УФ-абсорбційної спектроскопії, слід пам’ятати, що вони практично характеризують поглинання. Для кількісного оцінювання клітинної щільності варто вживати термін пропускання (Т), за якого враховують розсіювання. В іншому разі слід вживати термін «поглинання» – абсорбція (А), але не «екстинкція» і «оптична густина».

     Якщо в дослідженнях було використано конкретні організми (тварини, рослини, мікроорганізми), під час першого згадування їх у тексті статті необхідно зазначити повну видову назву цих організмів латинською мовою (курсивом), дотримуючись сучасної систематики, а в разі повторного згадування найменування роду наводять скорочено однією буквою, за винятком тих випадків, коли родові назви різних організмів починаються на одну й ту саму букву. Тоді використовують скорочення з декількох букв, наприклад Staph. аureus, Str. lactis.

     • Скорочення слів (абревіатури), крім загальновідомих (дивись нижче), у таблицях і в підписах до рисунків наводити не варто (за деяким винятком, в цьому разі з обов’язковим розшифруванням їх у примітках). Не варто також, окрім загальноприйнятих скорочень, наводити у статті довільно скорочені короткі слова (наприклад, такі як пероксидаза, глюкозидаза тощо).

     • Результати та обговорення
     У цьому розділі слід уникати прямого повторення даних таблиць. Обговорення результатів потрібно обмежити розглядом лише найважливіших встановлених фактів з урахуванням попередніх даних щодо питання, що вивчалося. Іншими словами, більша частина обговорення має бути присвячена інтерпретації результатів.

• Висновки (без назви)

• Література

Список літератури складають за порядком цитування джерел у тексті (їх позначають цифрами у квадратних дужках) і подають у кінці статті. У джерелах літератури не наводять назву статей, але мовою оригіналу подають скорочену назву часопису, том, номер і сторінки. Назви книг (монографій, збірників праць), дисертацій, авторефератів тощо слід наводити повністю. Не можна посилатися на неопубліковані матеріали. Якщо кількість авторів цитованої роботи не більше чотирьох, наводять усі прізвища, а якщо більше, то залишають лише три перші прізвища, а далі пишуть «та ін.», «и др.», «et al.». У переліку джерел літератури в експериментальній роботі бажано наводити не більше 20 найменувань, а в огляді – 100. При цьому мають переважати посилання на роботи останніх років.

 Скорочення для напівсистематичних та тривіальних назв хімічних сполук

Нуклеотиди

Аденозин-5?-моно-, ди- і трифосфати

АМР, ADP, АТР

Гуанозин-5?-моно-, ди- і трифосфати

GMP, GDP, GTP

Риботимідин-5?-моно-, ди- і трифосфати

rTMP, rTDP, rTTP

Уридин-5?-моно-, ди- і трифосфати

UMP, UDP, UTP

Цитидин-5?-моно-, ди- і трифосфати

CMP, CDP, CTP

Позначення ізомерів АМР: 2?-АМР, 3?-АМР,   5?-АМР, 3?:5?-АМР (аденозин-3?:5?-монофосфат, сАМР)

Нуклеїнові   кислоти

Дезоксирибонуклеїнова кислота

ДНК

Комплементарна ДНК

кДНК

Мітохондріальна ДНК

мтДНК

Рибонуклеїнова кислота

РНК

Мітохондріальна РНК

мтРНК

Матрична (інформаційна) РНК

мРНК

Рибосомальна РНК

рРНК

Транспортна РНК

тРНК

тРНК із зазначенням акцепторної специфічності

тРНКAla, РНК2Ala   тощо

Аміноацилпохідні тРНК

Ala-tPNKAla,   Glu-tPHKGlu тощо

Інші

Діетиламіноетиленцелюлоза

ДЕАЕ-целюлоза

Карбоксиметилцелюлоза 

КМ-целюлоза, КМЦ

Трис(гідроксиметил) амінометан

трис

Етилендіамінтетраоцтова кислота (ацетат)

ЕДТА

Етиленглікольтетраоцтова кислота (ацетат)

ЕГТА

Трихлороцтова кислота

ТХО

Поліакриламідний гель

ПААГ

Коензим А

СоА-SH

Додецилсульфат натрію

DSNa

Флавінаденіндинуклеотид і його відновлена форма

FAD, FADH2

Нікотинамідаденіндинуклеотид, його окислена і   відновлена форми

NAD, NAD+, NADH

Нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат, його окислена і   відновлена форми

NADP, NADP+, NADPH

Неорганічний фосфат

Рі

Неорганічний пірофосфат

РРі

Зразки бібліографічних посилань

1. Вадзюк О. Б., Костерін С. А. // Укр. біохім. журн. – 2003. – 75, № 5. – С. 47–55.

2.?Максимчук О. В., Бездробна Л. К., Сидо­рик Л. Л. та ін. // Там само. – 2008. – 80, № 4. – С. 59–65.

3. Пархоменко Ю. М., Пилипчук С. Ю., Черныш И. Ю. и др. / Матер. Межд. симп. «Активные формы кислорода, азота и хлора в регуляции клеточных функций в норме и при патологии». – Гродно, Беларусь, 2006. – С. 50–55.

4. Луговской Э. В. Молекулярные механизмы образования фибрина и фибринолиза. – К.: Наук. думка, 2003. – 219 с.

5. Nagaoka K., Suzuki T., Kawano T. et al. // Biochem. Biophys. Acta. – 2006. – 1759, N 3–4. – P. 132–140.

6. Данилович Ю. В. Властивості та роль Са2+/ Н-обміну плазмалеми міометрія. Автореф. дис. … канд. біол. наук. – К., 2001. – 20 с.

7.?А.с. 1785096 SU, МПК5 А61К35/32. Способ очистки экстракта пантокрина для инъекций / Даценко З. М., Попов Ю. П., Юрьев И. Р., Передерей О. Ф., Губ­ченко Е. Н.; ДСП; заявл. 11.06.1990. – 2 с.

8. Пат. 40767 UA, МПК G 01 N21/00. Спосіб визначення антиоксидантної активності біологічно активних сполук (БАС) / Шаповал Г. С., Громова В. П. – Опубл. 27.04.2009, Бюл. № 8.

9. Заявка на винахід, а200805004 UA, МПК8 А61К35/56, А61К31/66, A61P9/00, A61P11/00, A61P15/00. Спосіб диференційованого одержання фізіологічно активних композицій із тканин морських молюсків рапанів / Даценко З. М., Комісаренко С. В., Кечун Лю (CN), Чекман І. С., Борода А. М., Луговська Г. Г., Канівець Н. В., Моі­сеєва Л. Г., Лівень Хань (CN); заявл. 18.04.2008.

© Український бiохiмiчний журнал