Архів журналу > 2012 > № 4, липень-серпень
Вивчали здатність декількох противірусних речовин різної хімічної природи індукувати в печінці щура експресію гену інтерферону ? (ІФН?) і його генів-мішеней ПКР, ОАС1а і РНК-ази L. Досліджували препарати Амізон, Альтабор, Протефлазид, які використовуються в клінічній практиці; 3?,7-диметилкверцетин, виділений із Протефлазиду, суміш хімічно синтезованих триметил- і тетраметилкверцетину, а також лектин хурми, які знаходяться відповідно на стадії доклінічних випробувань і експериментального дослідження.
Визначення вмісту відповідних мРНК у складі тотальної РНК методом зворотної транскрипції і кількісної ланцюгової полімеризації в реальному часі показало, що всі досліджувані речовини є індукторами експресії генів ІФН?, ПКР, ОАС1а і РНК-ази L, і кожна з них індукує з різною ефективністю зазначені гени. Комбінація речовин 3?,7-диметилкверцетин + лектин хурми виявляє найбільший індукуючий ефект, який значно перевищує окрему дію кожної із речовин, а також дію препарату Геберон (рекомбінантного ІФН?2b) і ПоліІ-поліЦ, як стандартних індукторів генів-мішеней ІФН?. Здатність усіх речовин різною мірою індукувати експресію гену ІФН?, відсутність кореляції між експресією гену ІФН? і його генами-мішенями, а також поміж самими генами-мішенями свідчить про те, що механізм антивірусної дії досліджуваних речовин складний і не визначається тільки ІФН? і його опосередкованою дією.
Ключові слова: противірусні препарати, Амізон, Альтабор, Протефлазид, похідні кверцетину, лектин хурми, інтерферон ?, гени-мішені.
Оригiнал статтi українською мовою доступний для зкачування в форматi PDF.
© Український бiохiмiчний журнал