Архiв журналу > 2009 > №4, липень-серпень |

Цитотоксичність субодиниці в дифтерійного токсину щодо гістоцитарної лімфоми людини u937.

Короткевич Н. В. | Лабинцев А. Ю. | Кабернюк А. А. | О. С. Ол ійник | Романюк С. І. | Колибо Д. В. | Комісаренко С. В.

Субодиниця B дифтерійного токсину (ДТ) відповідає за його зв’язування з рецептором клітин та за транслокацію каталітичної субодиниці А токсину через мембрану ендосоми до цитозолю клітини. Рецептором для ДТ та його В-субодиниці є мембранозаякорений попередник гепаринзв’язувального фактора росту, подібного до епідермального фактора росту (pro-HB-EGF), який за дії металопротеїназ може переходити в розчинну форму фактора (sHB-EGF). Остання є потенційним мітогеном для багатьох типів клітин. Оскільки вільна В-субодиниця ДТ не виявляє каталітичну активність, вважають, що вона не може бути токсичною, проте її вплив на клітини in vitro залишається недослідженим. Метою нашої роботи було, використовуючи рекомбінантні аналоги В-субодиниці ДТ, вивчити її вплив на життєздатність клітин, чутливих до дифтерійного токсину. Показано, що рекомбінантний аналог В-субодиниці ДТ вже при концентрації 12,8х10-7 М справляє цитотоксичний вплив на культуру клітин гістоцитарної лімфоми людини U937, яка експресує значну кількість sHB-EGF. Крім того, подібну цитотоксичність також виявляє химерний протеїн на основі В-субодиниці і посиленого зеленого флуоресцентного протеїну (ЕGFP), однак сам рекомбінантний ЕGFP не впливає на життєздатність досліджуваних клітин. Максимальна загибель клітин за даними тесту з використанням Annexin-V-FITC/PI спостерігається через 48-му годину культивування.

Цитотоксичний тест із використанням трипанового синього або пропідію йодиду виключає прямий вплив досліджуваних протеїнів на цілісність плазматичної мембрани клітин через здатність В-субодиниці до утворення пор. Отже, нами було запропоновано гіпотезу, згідно з якою реалізація цитотоксичного впливу рекомбінантної субодиниці В ДТ та її похідного на культуру клітин U937 відбувається шляхом інгібування мітогенної активності sHB-EGF. Такий інгібувальний вплив може призводити до індукції апоптозу.

 

Отримано: 2009-08-25

Опублiковано на сайтi: 2009-08-08

© Український бiохiмiчний журнал