title ua 

Архів журналу > 2008 > № 5, вересень-жовтень

ДІЯ НІТРИТ-АНІОНІВ І ПЕРОКСИДУ ВОДНЮ НА ПОВЕРХНЕВІ
ВЛАСТИВОСТІ ПЛАЗМАТИЧНОЇ МЕМБРАНИ
ГЛАДЕНЬКОМ’ЯЗОВИХ КЛІТИН

Ю. В. Данилович, С. О. Карахім

Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ;
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

У присутності везикульованих препаратів сарколеми (близько 70% везикул обернено цитоплазматичним боком усередину) флуоресценція зонда АНС [1-(феніламіно)-8-сульфонафталіну] підвищується у понад 10 разів. У разі збільшення в середовищі концентрації нітриту натрію та пероксиду водню (від 1 до 5 мкМ) вона зменшується. Гасіння флуоресценції АНС нітрит-аніонами пояснюється, імовірно, хімічною модифікацією позитивно заряджених поверхневих мембранних груп (амінних та сульфгідрильних). Це призводить до зниження кількості локальних “+”-зарядів на мембрані, відповідного зниження зв’язування зонда з мембраною і гасіння флуоресценції. Пероксид водню окислює поверх­неві SH-групи, які несуть частковий позитивний заряд. Отже, за таких умов спостерігатиметься зниження загальної кількості фіксованих позитивних зарядів на мембрані, зменшення зв’язування АНС зі сарколемою і, відповідно, гасіння флуоресценції. При цьому обчислена методом “іонного удару” поверхнева щільність зарядів везикульованих препаратів в наших експериментах становила 2,3?±?0,1?мКл/м2. У присутності 50 мкМ нітриту натрію та пероксиду водню вона зменшується до 2,0 ± 0,1 мКл/м2 та 1,7?±?0,07 мКл/м відповідно. Менш ефективну дію NaNO2 на гасіння флуоресценції обумовлено, вірогідно, впливом Na+ на поверхневе поле мембрани. Для підтвердження одержаних даних ми використали метод лазерно-кореляційної спектроскопії, тобто визначали середнє значення гідродинамічного діаметра (ГД) везикул та їхній розподіл за розмірами. Середній ГД у контролі становить 327 ±?16 нм, а той, який найчастіше зустрічається в популяції, – лише 291 ± 11 нм. Додавання до системи нітрит-аніонів у дедалі більшій концентрації істотно знижує цей показник як у всій мембранній популяції, так і у плазмалемних везикулах. Аналогічні результати одержані і за дії на везикульовані препарати Н2О2. За присутності в інкубаційному середовищі специфічних модифікаторів сульфгідрильних і амінних груп (дитіотреїтолу та тринітробензолсульфонової кислоти) зниження ГД везикул унаслідок дії нітрит-аніонів та пероксиду водню або не спостерігається, або істотно зменшується. Отже, такий ефект досліджуваних сполук, імовірно, пов’язаний з хімічною модифікацією амінних або/і сульфгідрильних груп поверхні мембрани, що доповнює і підтверджує результати дослідів з АНС. Можливе зменшення щільності поверхневих позитивних зарядів за дії на мембрану нітрит-аніонів і пероксиду водню приводить до посилення взаємодії катіонів із мембраною і впливає на їхню рецепцію та транспортування.

Ключові слова: поверхневий потенціал мембрани, АНС, оксид азоту, пероксид водню, метод лазерно-кореляційної спектроскопії, міометрій.

Оригiнал статтi українською мовою доступний для зкачування в форматi PDF.

© Український бiохiмiчний журнал