title ua

Архів журналу > 2007 > № 2, березень-квітень

ОЧИЩЕННЯ ЛЕКТИНУ ІЗ ПЛОДОВИХ ТІЛ
Lactarius rufus (Scop.: Fr.)Fr. ТА ЙОГО ВУГЛЕВОДНА
СПЕЦИФІЧНІСТЬ

Л. В. Панчак1, В. О. Антонюк2

1Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Україна;
2Інститут біології клітини НАН України, Львів;
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Лектин із плодових тіл гриба хряща-молочника/гірчака – Lactarius rufus (Scop.: Fr.)Fr. – було очищено  афінною хроматографією на співполімері полівінілового спирту із групоспецифічним антигеном В крові людини. Методом диск-електрофорезу в кислій (рН 4,3) і лужній (рН 8,6) буферних системах виявлено одну ізоформу глікопротеїну. При електрофорезі у градієнті 10–20% ПААГ з 0,1% Ds-Na у присутності і відсутності 2-меркаптоетанолу ідентифіковано також 1 смугу лектину з молекулярною масою 17?±?1 кДа, але його молекулярна маса, визначена гель-хроматографією на колонці тойоперлу HW-55, становить, 98?кДа. Припускається, що молекула лектину складається із шести ідентичних субодиниць. Лектин досить стабільний в діапазоні рН 4,0–10,0, а його активність не залежить від присутності іонів двовалентних металів. При нагріванні розчину глікопротеїну до 65 °С втрачалося понад 85% його активності. Лектин аглютинує еритроцити людини без вираженої групової специфічності, у 2–4 рази гірше зв’язується з еритроцитами кролика, дуже слабко – з еритроцитами карася і не аглютинує еритроцити барана. Моно- і дисахариди не впливають на активність лектину. Найбільшим пригнічувальним ефектом характеризуються ?-феніл-N-ацетил-D-глюкозамінопіранозид (0,08?мМ) та 4-нітрофеніл-?-D-глюкозамін (5 мМ), а серед глікопротеїнів – групоспецифічні антигени крові людини, десіалізований муцин підщелепної залози бика і тиреоглобулін бика та людини. Менш інтенсивно зв’язують лектин фетуїн, трансферин та імуноглобулін G людини.

Ключові слова: лектини, гриби, Lactarius rufus (Scop.: Fr.)Fr., очищення, властивості.

Оригiнал статтi українською мовою доступний для зкачування в форматi PDF.

© Український бiохiмiчний журнал